ошарпаний
ОШАРПАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ошарпати.
2. у знач. прикм. Те саме, що обшарпаний 2, 3. Та людина ошарпана, Друга зовсім гола... Ой, боже ж мій милосердний, Така царська воля! (Укр.. думи.., 1955, 303); Хай би впізнали в ньому того ошарпаного підпаска, що за чужим бидлом по чужих нивах спотикався... (Гончар, III, 1959, 414); Стара дерев'яна хата Антона Глущука. З-під насупленої ошарпаної стріхи сліпо дивиться на схід одне вікно - шибка (Чорн., Визволення, 1949, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ошарпаний | ошарпана | ошарпане | ошарпані |
Родовий | ошарпаного | ошарпаної | ошарпаного | ошарпаних |
Давальний | ошарпаному | ошарпаній | ошарпаному | ошарпаним |
Знахідний | ошарпаний, ошарпаного | ошарпану | ошарпане | ошарпані, ошарпаних |
Орудний | ошарпаним | ошарпаною | ошарпаним | ошарпаними |
Місцевий | на/у ошарпаному, ошарпанім | на/у ошарпаній | на/у ошарпаному, ошарпанім | на/у ошарпаних |