ошкірений
ОШКІРЕНИЙ, рідко ОСКІРЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ошкірити, оскірити. Оленчукові він і вночі привиджується з ошкіреними зубами (Гончар, II, 1959, 354); * Образно. Небо вже зовсім не те над тобою, яким було уночі, - ошкірене злобними блискавицями (Баш, Надія, 1960, 236).
2. у знач. прикм. З розтуленим від люті ротом і відкритими зубами. Гната опалило смертельним жахом.., перед ним, як у шаленому вирі, замелькали ошкірені люті обличчя, палаючі ненавистю очі (Тют., Вир, 1964, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ошкірений | ошкірена | ошкірене | ошкірені |
Родовий | ошкіреного | ошкіреної | ошкіреного | ошкірених |
Давальний | ошкіреному | ошкіреній | ошкіреному | ошкіреним |
Знахідний | ошкірений, ошкіреного | ошкірену | ошкірене | ошкірені, ошкірених |
Орудний | ошкіреним | ошкіреною | ошкіреним | ошкіреними |
Місцевий | на/у ошкіреному, ошкіренім | на/у ошкіреній | на/у ошкіреному, ошкіренім | на/у ошкірених |