ошукувати
ОШУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. - Не вийде, - категорично заперечив Черниш. - Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (Гончар, III, 1959, 420); Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати... (Рудан., Тв., 1956, 121); Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі? (Хижняк, Килимок, 1961, 78).
2. Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати. Ось они [вони] позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Фр., І, 1955, 125); Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів (Вовчок, І, 1955, 280).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ошукую | ошукуємо |
2 особа | ошукуєш | ошукуєте |
3 особа | ошукує | ошукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ошукуватиму | ошукуватимемо |
2 особа | ошукуватимеш | ошукуватимете |
3 особа | ошукуватиме | ошукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ошукував | ошукували |
Жіночий рід | ошукувала | |
Середній рід | ошукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ошукуймо | |
2 особа | ошукуй | ошукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ошукуючи | |
Минулий час | ошукувавши |