панегірик
ПАНЕГІРИК, а, ч. 1. У стародавній Греції і Римі - надгробна похвальна промова, яка прославляла подвиги померлого.
2. Похвальний відзив про кого-, що-небудь, захоплена похвала (часто нещирі або іронічні). [Префект:] Їм же треба амброзію та нектар заробити, то й мусять панегірики співати (Л. Укр., III, 1952, 456); - Ви - арик-аксакал, мулла-ака? - ніби й не чувши захоплених панегіриків, запитав Мухтаров (Ле, Міжгір'я, 1953, 19); // Літературний твір, зокрема давньоруський і давньоукраїнський, що містить такий відзив про кого-небудь. На честь його придворні піїти писали оди й панегірики. Та чи заслужив він насправді тих почестей і шани, які йому так щедро воздавалися? Ця думка іноді закрадалася князеві в голову (Добр., Очак. розмир, 1965, 391); Протягом 1916 - 1918 років тут [у Печерській Лаврі] видано "Часослов" і віршований панегірик на честь засновника друкарні Єлісея Плетенецького (Веч. Київ, 4.ІІ 1967, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панегірик | панегірики |
Родовий | панегірика | панегіриків |
Давальний | панегірикові, панегірику | панегірикам |
Знахідний | панегірик | панегірики |
Орудний | панегіриком | панегіриками |
Місцевий | на/у панегірику | на/у панегіриках |
Кличний | панегірику | панегірики |