панування
ПАНУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. панувати. У 90-х роках XVII ст. на Правобережній Україні розгорнулась боротьба проти польсько-шляхетського панування (Укр. іст. ж., 1, 1960, 58); Поклавши край пануванню експлуататорських класів, Великий Жовтень поклав край всякому.. гнітові (Рильський, III, 1956, 144); В умовах соціалістичного ладу.. наука перетворилася в знаряддя революційного перетворення суспільства, в знаряддя панування розкріпаченої людини над силами природи, (Рад. Укр., 13.VI 1961, 1); [Нартал:] Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство. Тоді-то й почалася повна влада, безмежне панування надо мною (Л. Укр., II, 1951, 431); За скілько літ розкоші та панування вона розучилася робити-працювати, жила більше споминками про старовину та важким зітханням (Мирний, IV, 1955, 31).
2. рідко. Царювання. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панування | панування |
Родовий | панування | панувань |
Давальний | пануванню | пануванням |
Знахідний | панування | панування |
Орудний | пануванням | пануваннями |
Місцевий | на/у пануванні | на/у пануваннях |
Кличний | панування | панування |