панібрат
ПАНІБРАТ, а, ч., розм. Хороший знайомий, задушевний приятель. - Постій, кричу, постій, Семене, Це ж я, твій друг і панібрат, А ти... ти думав - Калістрат? (Олесь, Вибр., 1958, 291); // Такий, як хто-небудь за становищем, освітою і т. ін.; рівня. Його докірливо спинила Марта: - Не займай, сину, вона тобі - не панібрат (Кос., Новели, 1962, 73); * У порівн. Уже Огонь не став його лякать. Звірюка думає: "Чого його бояться? Зо мною він як панібрат" (Греб., І, 1957, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панібрат | панібрати |
Родовий | панібрата | панібратів |
Давальний | панібратові, панібрату | панібратам |
Знахідний | панібрата | панібратів |
Орудний | панібратом | панібратами |
Місцевий | на/у панібраті, панібратові | на/у панібратах |
Кличний | панібрате | панібрати |