пароль
ПАРОЛЬ, я, ч. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив "явку", сказав пароль (Коцюб., II, 1955, 208); Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не пропускав їх (Тют., Вир, 1964, 496); Петро кивнув їй з докором: - Чому ж не стукати, як домовились? Хіба пароля не знаєте? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пароль | паролі |
Родовий | пароля | паролів |
Давальний | паролеві, паролю | паролям |
Знахідний | пароль | паролі |
Орудний | паролем | паролями |
Місцевий | на/у паролі | на/у паролях |
Кличний | паролю | паролі |