парубкувати
ПАРУБКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Бути парубком (у 1 знач.). Сього чоловіка всі поважали змолоду. Як парубкував, поведе чорними бровами - дівчата сохнуть і дуріють (Вовчок, 1, 1955, 72); // Вести парубоцьке життя. Відколи парубкував [Зінько], тільки одна дівчина й припала йому була трохи до вподоби - то була вбога сирота, наймичка Левантина (Гр., II, 1963, 324); Вони давні приятелі; разом парубкували, разом навіть одружувались (Шиян, Вибр., 1947, 12); // Весело проводити час, гуляти в колі молоді. Ідучи стежками, обніжками, біля сусіднього села, куди не раз ходив парубкувати, помічає він якусь метушню (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 719); // перен. Поводити себе, як парубок: гуляти, залицятися до жінок і т. ін. Часом таки й не витримає - дорікне: - І де твоя совість, Юхиме! Дома жінка хвора.., а ти ось парубкувати зо мною (Головко, II, 1957, 191).
2. Бути нежонатим, неодруженим. Ой, час би, Грицьку, нам, ой, час пошануваться: Не все ж нам, братику, не все парубкувать (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125); - Жінку маєш? - цікавився старий, змірявши оком Василя, ніби намагаючись сам вгадати. - Парубкую, - відповів Василь неохоче (Томч., Готель.., 1960, 268).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | парубкую | парубкуємо |
2 особа | парубкуєш | парубкуєте |
3 особа | парубкує | парубкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | парубкуватиму | парубкуватимемо |
2 особа | парубкуватимеш | парубкуватимете |
3 особа | парубкуватиме | парубкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | парубкував | парубкували |
Жіночий рід | парубкувала | |
Середній рід | парубкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | парубкуймо | |
2 особа | парубкуй | парубкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | парубкуючи | |
Минулий час | парубкувавши |