пасинків
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пасинків | пасинкова | пасинкове | пасинкові |
Родовий | пасинкового | пасинкової | пасинкового | пасинкових |
Давальний | пасинковому | пасинковій | пасинковому | пасинковим |
Знахідний | пасинків, пасинкового | пасинкову | пасинкове | пасинкові, пасинкових |
Орудний | пасинковим | пасинковою | пасинковим | пасинковими |
Місцевий | на/у пасинковому, пасинковім | на/у пасинковій | на/у пасинковому, пасинковім | на/у пасинкових |
пасинок
ПАСИНОК, нка, ч. 1. Нерідний син одного з подружжя, який доводиться рідним другому. Думає він, як то мати тепера сама з немилими пасинками зостанеться, хто її бідну тепер порятує від напасного вітчима (Л. Укр., III, 1952, 560); Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому то тим, то сим (Кол., Терен.., 1959, 32); // перен. Той, хто позбавлений необхідного, зазнає неприємностей від кого-, чого-небудь. Вони були пасинки природи, голі та безоружні (Фр., IV, 1950, 119); Іван Антонович, розлютившись, кричав, що доки командує ротою, нікому не дозволить створювати в ній нездорові взаємини. - Нема в мене синків і пасинків, своїх і не своїх! В мене є тільки наші люди, радянські бійці! (Гончар, III, 1959, 331).
2. Бічний пагін рослини. Молоді гусениці живляться пасинками тютюну та бур'янами (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 233).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пасинок | пасинки |
Родовий | пасинка | пасинків |
Давальний | пасинкові, пасинку | пасинкам |
Знахідний | пасинка | пасинків |
Орудний | пасинком | пасинками |
Місцевий | на/у пасинку | на/у пасинках |
Кличний | пасинку | пасинки |