патлач
ПАТЛАЧ, а, ч., розм. 1. Людина з довгим, густим, скуйовдженим волоссям. Зроду-звіку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 216); Патлач не відгукнувся, він був уже далеко (Чаб., Балкан. весна, 1960, 188).
2. Тварина з довгою, густою шерстю. - Діду! - каже Мелася, - у нас ведмідь був.. - А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! - проклинав дід, підносячи та ставлячи вуллі, як треба (Вовчок, І, 1955, 343).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | патлач | патлачі |
Родовий | патлача | патлачів |
Давальний | патлачеві, патлачу | патлачам |
Знахідний | патлача | патлачів |
Орудний | патлачем | патлачами |
Місцевий | на/у патлачі, патлачу, патлачеві | на/у патлачах |
Кличний | патлачу | патлачі |