перебіжний
ПЕРЕБІЖНИЙ, а, е, поет. 1. Який швидко лине, проходить, протікає, не затримуючись на одному місці.
2. Який швидко минає; тимчасовий, недовговічний. Летітиме він, не знаючи, що все на світі є перебіжне й немає ніде чудес і тайн (Ю. Янов., II, 1958, 14); Хвилини щастя перебіжні я, поспішаючи, ловлю (Криж., Гори.., 1946, 89); // Нетривалий, короткий, побіжний (про погляд, посмішку і т. ін.). Зоя мовчала, перебіжним поглядом оглядаючи письмовий стіл (Гур., Життя.., 1954, 348).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перебіжний | перебіжна | перебіжне | перебіжні |
Родовий | перебіжного | перебіжної | перебіжного | перебіжних |
Давальний | перебіжному | перебіжній | перебіжному | перебіжним |
Знахідний | перебіжний, перебіжного | перебіжну | перебіжне | перебіжні, перебіжних |
Орудний | перебіжним | перебіжною | перебіжним | перебіжними |
Місцевий | на/у перебіжному, перебіжнім | на/у перебіжній | на/у перебіжному, перебіжнім | на/у перебіжних |