перевідник
ПЕРЕВІДНИК, а, ч. 1. діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. [Матрона:] Хочу мати в хаті чоловіка, а не п'яницю, не громадського злодія та перевідника (Фр., IX, 1952, 412).
2. спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.). В тому місці, де перевідник з'єднувався з колонковою трубою, збирався шлам (Роб. газ., 29.І, 1965, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перевідник | перевідники |
Родовий | перевідника | перевідників |
Давальний | перевідникові, перевіднику | перевідникам |
Знахідний | перевідник, перевідника | перевідники, перевідників |
Орудний | перевідником | перевідниками |
Місцевий | на/у перевіднику | на/у перевідниках |
Кличний | перевіднику | перевідники |