переговірник
ПЕРЕГОВІРНИК, а, ч., заст. Той, хто веде переговори.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | переговірник | переговірники |
Родовий | переговірника | переговірників |
Давальний | переговірникові, переговірнику | переговірникам |
Знахідний | переговірник, переговірника | переговірники, переговірників |
Орудний | переговірником | переговірниками |
Місцевий | на/у переговірнику | на/у переговірниках |
Кличний | переговірнику | переговірники |