перезва
ПЕРЕЗВА, и, ж., діал. Перегук. * Образно. Коли б перезва радісних сердець Моїм пісням назустріч полетіла (Перв., II, 1958, 218).
ПЕРЕЗВА, и, ж. У дореволюційні часи - частина українського весільного обряду, звичай, за яким родичі молодої після першої шлюбної ночі йшли або їхали з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. Усе село ніби палало в час перезви, бо все село гуляло на весіллі (Н.-Лев., II, 1956, 182); Вчора справили весілля, А сьогодні на похмілля Ми справляєм перезву (Олесь, Вибр., 1958, 286); Після перезви учасники бенкету переряджаються і йдуть по селу за здобиччю переважно до родичів нареченого і нареченої (Від давнини.., І, 1960, 143); // збірн. Учасники такого походу, поїздки. Місила болото весільна перезва, сповняючи холодне повітря піснями (Коцюб., II, 1955, 30); Чумакова рідня топталася, м'ялася надворі, та витівки не припинялися, і тому перезва посідала в сани (Горд., Чужу ниву.., 1939, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перезва | перезви |
Родовий | перезви | перезв |
Давальний | перезві | перезвам |
Знахідний | перезву | перезви |
Орудний | перезвою | перезвами |
Місцевий | на/у перезві | на/у перезвах |
Кличний | перезво | перезви |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перезва | перезви |
Родовий | перезви | перезв |
Давальний | перезві | перезвам |
Знахідний | перезву | перезви |
Орудний | перезвою | перезвами |
Місцевий | на/у перезві | на/у перезвах |
Кличний | перезво | перезви |