перемитий
ПЕРЕМИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до перемити. На широкому столі.. стояли стакани після чаю, ще не перемиті (Н.-Лев., IV, 1956, 50); Дуб-зимняк уперто не віддає навіть висохле, перемите осінніми дощами, зігнуте морозами листя (Жур., Вечір.., 1958, 49); // перемито, безос. присудк, сл. Вася лягає тільки тоді, коли весь посуд перемито (Собко, Скеля.., 1961, 22).
2. у знач. прикм. Чистий, вимитий. Біля неї стояла миска з перемитим пшоном, покришене сало на сковороді (Л. Янов., І, 1959, 419); Підземні джерела тихо ворушать і викидають з дна чисті, перемиті, блискучі піщинки (Тют., Вир, 1964, 227).
@ Як (мов, немов, наче і т. ін. ) перемитий - уживається для вираження високої якості кого-, чого-небудь; дуже хороший, один кращий від іншого. Гарнеє житце, помнож його боже! Колос, немов перемитий (Манж., Тв., 1955, 54); [Роман:] Хіба я на те їх доглядаю, щоб хтось узяв та запаскудив? У мене коники, сам бачиш, як перемиті (Мам., Тв., 1962, 473).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перемитий | перемита | перемите | перемиті |
Родовий | перемитого | перемитої | перемитого | перемитих |
Давальний | перемитому | перемитій | перемитому | перемитим |
Знахідний | перемитий, перемитого | перемиту | перемите | перемиті, перемитих |
Орудний | перемитим | перемитою | перемитим | перемитими |
Місцевий | на/у перемитому, перемитім | на/у перемитій | на/у перемитому, перемитім | на/у перемитих |