перемінка
ПЕРЕМІНКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що переміна 3. Гроші зараз же пропивалися, проїдалися, а одежинка надягалася на старе рам 'я й носилася без перемінки (Мирний, І, 1949, 234); Послухав жінку Та взяв на перемінку Пістревії із Харкова штани (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148).
2. Те саме, що переміна 5. Школярі лекцій не знають, і він [учитель] стає смутний... Ось він виходить на перемінку (Вас., І, 1959, 200); На перемінках із двору вибігали школярі (Панч, На калин. мості, 1965, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перемінка | перемінки |
Родовий | перемінки | перемінок |
Давальний | перемінці | перемінкам |
Знахідний | перемінку | перемінки |
Орудний | перемінкою | перемінками |
Місцевий | на/у перемінці | на/у перемінках |
Кличний | перемінко | перемінки |