переучувати
ПЕРЕУЧУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕВЧАТИ, аю, аєш, недок ., ПЕРЕУЧИТИ, учу, учиш і ПЕРЕВЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Учити кого-небудь заново, по-іншому. А потім, помовчавши, додав [батько]: - щось багато ми його учили, коли б ще не прийшлося переучувати! (Мирний, IV, 1955, 39); - Викопав Каргата десь Наринський, а переучувати його доведеться мені . - Валентин, Модестович зітхнув (Шовк., Інженери, 1956, 14); - Я з мужика вийшов.. Для нього душу свою готовий вивернути, і ти мене не перевчай (Тют., Вир, 1964, 105); Що мати навчить, то й батько не перевчить (Укр.. присл.., 1955, 126); [Єфросина:] Ой господи, яка кумпанія!.. [Горпина:] Вже яка є кумпанія, така й буде. Ви вже нас не перевчите (Н.-Лев., II, 1956, 480).
2. Учити що-небудь ще раз, повторно.
3. Учити кого-, що-небудь більше, ніж слід.
4. Учити всіх або багатьох. - Та що вже будемо робить - Самому всіх не перевчить! (Гл., Вибр., 1951, 35); [Данило та Ярило (перестали битись) :] Ой господи! Скільки ж то вона [вчителька] дітей перевчила: може, сотні зо дві!.. (Григ., Вибр., 1959, 470).
5. розм. Вивчати все або багато чого-небудь. - Так не можна: одній душі перевчити всю науку. Треба всім потрошки - бо то хліб, - повчала [бабка] (Кач., II, 1958, 32).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переучую | переучуємо |
2 особа | переучуєш | переучуєте |
3 особа | переучує | переучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переучуватиму | переучуватимемо |
2 особа | переучуватимеш | переучуватимете |
3 особа | переучуватиме | переучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | переучував | переучували |
Жіночий рід | переучувала | |
Середній рід | переучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переучуймо | |
2 особа | переучуй | переучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | переучуючи | |
Минулий час | переучувавши |