перфект
ПЕРФЕКТ, а, ч., грам. Дієслівна форма в індоєвропейських мовах, що виражає дію, закінчену в минулому, результат якої наявний і в момент мовлення. Перфект. . - властива більшості індоєвропейських мов дієслівна форма, яка первісно виражала дію минулого часу як таку, що зберігає свій результат у теперішньому (Сл. лінгв. терм., 1957, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перфект | перфекти |
Родовий | перфекта | перфектів |
Давальний | перфектові, перфекту | перфектам |
Знахідний | перфект | перфекти |
Орудний | перфектом | перфектами |
Місцевий | на/у перфекті | на/у перфектах |
Кличний | перфекте | перфекти |