перчик
ПЕРЧИК, а, ч. Зменш. -пестл. до перець. [Вітровий:] А зараз давай юшку зваримо.. Тут у мене припаси. (Виносить з куреня ящик, виймає). Ось перчик, цибуля, старе сало... (Корн., II, 1955, 219); * Образно. Вона не була поганою, але й не цікавою; не було перчика, не було того, що дає жінці принаду, до якої тягне чоловіків (Гжицький, Вел. надії, 1963, 102).
@ З перчиком - те саме, що З перцем (див. перець). - Тоді кортіло Мухаммеду Мать на дурницю діжку меду, А Січ на теє домагання Прислала з перчиком «вітання» (Іванович, Перебендя.., 1960, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перчик | перчики |
Родовий | перчика | перчиків |
Давальний | перчикові, перчику | перчикам |
Знахідний | перчик | перчики |
Орудний | перчиком | перчиками |
Місцевий | на/у перчику | на/у перчиках |
Кличний | перчику | перчики |