пестунчик
ПЕСТУНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Коцюб., І, 1955, 103); - Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (Добр., Ол. солдатики, 1961, 74).
@ Пестунчик долі (фортуни і т. ін. ) - те саме, що Улюбленець долі (див. улюбленець). На превелике здивування моє, Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни (Л. Янов., І, 1959, 447).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пестунчик | пестунчики |
Родовий | пестунчика | пестунчиків |
Давальний | пестунчикові, пестунчику | пестунчикам |
Знахідний | пестунчика | пестунчиків |
Орудний | пестунчиком | пестунчиками |
Місцевий | на/у пестунчику, пестунчикові | на/у пестунчиках |
Кличний | пестунчику | пестунчики |