песький
ПЕСЬКИЙ, а, е, діал. 1. Песячий. «Пустіть!. . - кричить Рябко: - не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!..» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51).
2. Уживається як лайливе слово. Тільки не поклонись їй звичайненько, або пхни не бачачи, або що-небудь, то зараз і залящить: «Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень!» (Кв.-Осн., II, 1956, 177); Хапає він [океан], тягне з долин Усе, що потрапить на очі, А потім іще, песький син, Заразливо, мило регоче (Гірник, Стартують.., 1963, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | песький | песька | пеське | пеські |
Родовий | песького | песької | песького | пеських |
Давальний | пеському | пеській | пеському | пеським |
Знахідний | песький, песького | пеську | пеське | пеські, пеських |
Орудний | пеським | пеською | пеським | песькими |
Місцевий | на/у пеському, песькім | на/у пеській | на/у пеському, песькім | на/у пеських |