печина
ПЕЧИНА, и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі. Де город був або село - І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Шевч., II, 1963, 87); У ногах куняла баба Якилина перед горщиком та печинами, що здобільно [густо] вкривали припічок та прилавок (Ле, Вибр., 1939, 143); * У порівн. Лежить милий у постелі, Як печина й у попелі (Чуб., V, 1874, 559).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | печина | печини |
Родовий | печини | печин |
Давальний | печині | печинам |
Знахідний | печину | печини |
Орудний | печиною | печинами |
Місцевий | на/у печині | на/у печинах |
Кличний | печино | печини |