пильненько
ПИЛЬНЕНЬКО, присл. Зменш.-пестл. до пильно. Зійшов горох, підріс, зацвів увесь рясненько: Хто йшов, той приглядавсь горохові пильненько (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); Із садка з-за тину голова Трегубенчихи. Пильненько дивиться якийсь час, потім сторожко озирнулась (Головко, І, 1957, 344); - Мені вже розказали з неба, Чого тобі пильненько треба, - Отець твій був у мене тут (Котл., І, 1952, 116); Весна, осінь, літо - то пора праці, де пильненько треба прикладати рук до роботи (Кобр., Вибр., 1954, 3).