письмак
ПИСЬМАК, а, ч. 1. рідко. Письменна людина. Сопілку здумав нарядить [Гарасько]. Зробив, і як прийнявся грати, Хлоп'ята стали набігати І старики к йому ходить. Один із сих, мабуть, письмак, Сухий, кривий на праву ногу, Казав: «Молися, хлопче, богу, То будеш вік веселий так» (Укр. поети-романтики.., 1968, 578).
2. заст. Письменник. Ті з галицьких письмаків, которі не могли сидіти зложивши руки, узялися за працю коло свого народу, стали писати для нього книжки (Драг., І, 1970, 343); // зневажл. Те саме, що писака 3. - Ще й в газетах обсміють, опоганять і наглузуються якісь письмаки (Н.-Лев., IV, 1956, 268); [Круста:] Ет, що там Цельз! Такий собі філософ, письмак, далекий від живого світа (Л. Укр., II, 1951, 401).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | письмак | письмаки |
Родовий | письмака | письмаків |
Давальний | письмакові, письмаку | письмакам |
Знахідний | письмака | письмаків |
Орудний | письмаком | письмаками |
Місцевий | на/у письмаку, письмакові | на/у письмаках |
Кличний | письмакаче | письмаки |