питний
ПИТНИЙ, а, е. 1. Придатний для пиття (у 1 знач.). Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 476); // Признач. для пиття. - На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду.. і сказати криниці: «Добрий день тобі, кринице Іордана, ім'я тобі Оляна. Маєш ти в собі три джерела: одне питне, друге медне [медове], а третє молочне» (Стельмах, II, 1962, 79).
2. Прикм. до питво 1. - Я б оце напилась питного меду-липцю! Я таки зроду ласійка: люблю солоденьке (Н.-Лев., І, 1956, 601); // у знач. ім. питне, ного, с. Те, що виготовлене для пиття; напій. Другого дня приїхали у Веприк кілька возів з їстівним та питним (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 500).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | питний | питна | питне | питні |
Родовий | питного | питної | питного | питних |
Давальний | питному | питній | питному | питним |
Знахідний | питний, питного | питну | питне | питні, питних |
Орудний | питним | питною | питним | питними |
Місцевий | на/у питному, питнім | на/у питній | на/у питному, питнім | на/у питних |