пиховитий
ПИХОВИТИЙ, а, е. Сповнений пихи (у 1, 3 знач.). Юра стикається то з пиховитими, зарозумілими дітьми «місцевої аристократії», то з «кухарчиними синами», яким заказано шлях до навчання в гімназії (Іст. укр. літ., II, 1956, 465); Поглянув [Соколов] на пиховиту позу Франковича (Ле, В снопі.., 1960, 280); Миготить радісна, невиразна, пиховита думка: - Між моїм родом - батьками, дідами, самими далекими пращурами - я перший іду до культури, до світла (Вас., IV, 1960, 14); // Який відзначається пихатістю. Начальник сталеливарного цеху, швидко переходячи від пиховитої самовпевненості до повної паніки, нервувався, смикав людей суперечливими наказами (Собко, Біле полум'я, 1952, 276).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пиховитий | пиховита | пиховите | пиховиті |
Родовий | пиховитого | пиховитої | пиховитого | пиховитих |
Давальний | пиховитому | пиховитій | пиховитому | пиховитим |
Знахідний | пиховитий, пиховитого | пиховиту | пиховите | пиховиті, пиховитих |
Орудний | пиховитим | пиховитою | пиховитим | пиховитими |
Місцевий | на/у пиховитому, пиховитім | на/у пиховитій | на/у пиховитому, пиховитім | на/у пиховитих |