пихтячи
пихтіти
ПИХТІТИ, хчу, хтиш, недок. 1. Те саме, що пихкати. Колісник пихтів, одпихався, а вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Мирний, III, 1954, 277); Пихтять цигарки, в'ється дим з папірос... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 181); Паровоз, що мав відвезти мого батька, вже пихтів, фиркав, наче кінь перед бігом (Томч., Готель.., 1960, 76).
2. перен., розм. Виконувати яку-небудь дію, докладаючи надмірні зусилля. Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пихчу | пихтимо |
2 особа | пихтиш | пихтите |
3 особа | пихтить | пихтять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пихтітиму | пихтітимемо |
2 особа | пихтітимеш | пихтітимете |
3 особа | пихтітиме | пихтітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пихтів | пихтіли |
Жіночий рід | пихтіла | |
Середній рід | пихтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пихтімо | |
2 особа | пихти | пихтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пихтячи | |
Минулий час | пихтівши |