пишномовний
ПИШНОМОВНИЙ, а, е. 1. Який відзначається багатослівністю. Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків, якими так пересипали свої поезії дехто з її ровесників (М. Ол., Леся, 1960, 158); Зроби питання пишномовне, дістанеш і відповідь пишномовну; зроби просте запитання, дістанеш і відповідь просту (Про мист. театру, 1954, 22).
2. Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін. Людмила пишномовна. Замість того, щоб сказати одне слово «ледар», вона розказує про Данила: - Це пасивний індивідум, для якого активні поривання... (Жовт., 1, 1956, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пишномовний | пишномовна | пишномовне | пишномовні |
Родовий | пишномовного | пишномовної | пишномовного | пишномовних |
Давальний | пишномовному | пишномовній | пишномовному | пишномовним |
Знахідний | пишномовний, пишномовного | пишномовну | пишномовне | пишномовні, пишномовних |
Орудний | пишномовним | пишномовною | пишномовним | пишномовними |
Місцевий | на/у пишномовному, пишномовнім | на/у пишномовній | на/у пишномовному, пишномовнім | на/у пишномовних |