пищик
ПИЩИК, а, ч. Дудочка, свистілка, що видає високі протяжні звуки. На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш, і на одній ноті потрібної мелодії не виведеш (Тич., III, 1957, 452); Коли на жовтій акації з'являлися стручки, знову не було відбою від дітвори, яка обривала стручки на пищики (Донч., Ю. Васюта, 1950, 187); // перен. Високий протяжний звук, писк. Нараз чутно з дороги довге, надривне бухикання, з пищиками, з присвистом, із прокльонами (Мик., І, 1957, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пищик | пищики |
Родовий | пищика | пищиків |
Давальний | пищикові, пищику | пищикам |
Знахідний | пищик | пищики |
Орудний | пищиком | пищиками |
Місцевий | на/у пищику | на/у пищиках |
Кличний | пищику | пищики |