пливучий
ПЛИВУЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до пливти. Борис.. глядів на бистро пливучу чисту воду (Фр., III, 1950, 450); // у знач. прикм. Немає сонця - І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом (Рильський, II, 1960, 94); Там, на пливучих крижинах, можна зустріти білих ведмедів (Трубл., Крила.., 1947, 41).
2. у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про грунт). Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).
3. у знач. прикм., перен. Те саме, що плавний. Гучна, важка, пливуча полилася вона [пісня], як вода, понеслася над усіма головами (Мирний, III, 1954, 203).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пливучий | пливуча | пливуче | пливучі |
Родовий | пливучого | пливучої | пливучого | пливучих |
Давальний | пливучому | пливучій | пливучому | пливучим |
Знахідний | пливучий, пливучого | пливучу | пливуче | пливучі, пливучих |
Орудний | пливучим | пливучою | пливучим | пливучими |
Місцевий | на/у пливучому, пливучім | на/у пливучій | на/у пливучому, пливучім | на/у пливучих |