плинний
ПЛИННИЙ, а, е. 1. Здатний плинути, плисти; рідкий. Між огнищами.. снувалися незліченні ріки і потоки плинної смоли (Фр., II, 1950, 123); Багато.. несподіванок приховує в собі розтоплена, плинна сталь, а особливо, коли сто п'ятдесят тонн її вилито в таку складну узорчасту, багатогранну форму (Собко, Біле полум'я, 1952, 217).
2. перен. Який плавно рухається, переміщується. Гаврило.. пішов.. аж на ті горби, де в плинному мареві бовваніли свіжоскладені ряди кіп (Тют., Вир, 1964, 271).
3. перен. Який відзначається несталістю, нестійкістю; мінливий, непостійний. Великий критик [М. Добролюбов] вбачав завдання митця в тому, щоб.. в образній формі відбивати не випадкове і плинне, а типові риси дійсності, типові характери (Рад. Укр., 29.ХІ 1961, 3); Плинна робоча сила.
4. перен. Плавний, рівний (про звуки, мову і т. ін.). Плинна мелодія.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плинний | плинна | плинне | плинні |
Родовий | плинного | плинної | плинного | плинних |
Давальний | плинному | плинній | плинному | плинним |
Знахідний | плинний, плинного | плинну | плинне | плинні, плинних |
Орудний | плинним | плинною | плинним | плинними |
Місцевий | на/у плинному, плиннім | на/у плинній | на/у плинному, плиннім | на/у плинних |