плужок
ПЛУЖОК, жка, ч. 1. Зменш.-пестл. до плуг 1. Та бодай воли дужі були, А плужок уломився, Ой, щоб мій милий, ой, чорнобривий, Та й додому прибився (Укр.. лір. пісні, 1958, 156); За плугом Антін іде.. і на руках несе легкий дерев'яний плужок, щоб, не дай бог, не зачепив мертвого шару землі (Чорн., Визволення, 1949, 69).
2. Невеликий кінний або ручний культиватор. Він робить плужок, яким можна підпушувати в молодому саду міжряддя (Донч., V, 1957, 205).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плужок | плужки |
Родовий | плужка | плужків |
Давальний | плужкові, плужку | плужкам |
Знахідний | плужок | плужки |
Орудний | плужком | плужками |
Місцевий | на/у плужку | на/у плужках |
Кличний | плужку | плужки |