плутяга
ПЛУТЯГА, и, ч. і ж. Лукава, хитра людина; шахрай. Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився, і завжди вихвалював мистецького плутягу (Мирний, III, 1954, 330); - Два роки тому на.. вокзалі такі плутяги вкрали в однієї панійки візочок разом з дівчинкою (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 198).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плутяга | плутяги |
Родовий | плутяги | плутяг |
Давальний | плутязі | плутягам |
Знахідний | плутягу | плутяг |
Орудний | плутягою | плутягами |
Місцевий | на/у плутязі | на/у плутягах |
Кличний | плутяго | плутяги |