плюсувальник
ПЛЮСУВАЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, що займається плюсуванням.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плюсувальник | плюсувальники |
Родовий | плюсувальника | плюсувальників |
Давальний | плюсувальникові, плюсувальнику | плюсувальникам |
Знахідний | плюсувальника | плюсувальників |
Орудний | плюсувальником | плюсувальниками |
Місцевий | на/у плюсувальнику, плюсувальникові | на/у плюсувальниках |
Кличний | плюсувальнику | плюсувальники |