плямити
ПЛЯМИТИ, млю, миш; мн. плямлять; недок., перех. 1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. Кров підсиненими смугами плямить щоки (Стельмах, І, 1962, 383); // Забруднювати що-небудь. Дарці аж жаль зробилося плямити адресою листівку (Вільде, Повнол. діти, 1960, 4).
2. перен. Те саме, що плямувати 2. [Старий раб:] Не заздри, брате, не губи душі, святої чистоти їй не плями (Л. Укр., II, 1951, 226); - Ти не повинна забувати, що не маєш ніякого права плямити свій клас (Донч., II, 1956, 403).
3. перен., рідко. Те саме, що плямувати 3. Кріпак Шевченко панство п'яне Плямив у вогняних словах... (Еллан, І, 1958, 240).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плямлю | плямимо |
2 особа | плямиш | плямите |
3 особа | плямить | плямлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плямитиму | плямитимемо |
2 особа | плямитимеш | плямитимете |
3 особа | плямитиме | плямитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плямив | плямили |
Жіночий рід | плямила | |
Середній рід | плямило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плямьмо | |
2 особа | плямь | плямьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плямлячи | |
Минулий час | плямивши |