плямувати
ПЛЯМУВАТИ, мую, муєш, недок., перех. 1. Те саме, що плямити 1. Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Баш, Надія, 1960, 83).
2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити. [Найстаріший гість:] Своячка наша має повну волю чинити все, що не плямує честі імення де-Мендозів (Л. Укр., III, 1952, 406); - Свойого чесного дому я не дам плямувати (Фр., VII, 1951, 418); - А що він зрадник і собака, так це я йому в вічі кину. Бо ж шкода, щоб такий козарлюга, як Сагайдак, плямував себе зрадою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 431).
3. перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь. Письменниця [Марко Вовчок] плямує жорстоку систему кріпосництва (Укр. літ., 8, 1957, 236); Він [Фур'є] плямував конкуренцію, безплановість і безладність виробництва при капіталізмі (Нова іст., 1956, 120); Плямувати зрадників народу.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плямую | плямуємо |
2 особа | плямуєш | плямуєте |
3 особа | плямує | плямують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плямуватиму | плямуватимемо |
2 особа | плямуватимеш | плямуватимете |
3 особа | плямуватиме | плямуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плямував | плямували |
Жіночий рід | плямувала | |
Середній рід | плямувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плямуймо | |
2 особа | плямуй | плямуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | плямуючи | |
Минулий час | плямувавши |