плішивий
ПЛІШИВИЙ, а, е. 1. Який має плішину (у 1 знач.); лисий. Простоволоса голова, плішива, стовбовита, трохи подалася набік і здавалася немов розбитою (Мирний, І, 1954, 46); Під вікном сидів сивуватий з плішивим вершечком голови фінансовий працівник (Дмит., Розлука, 1957, 80); // у знач. ім. плішивий, вого, ч. Той, хто має плішину на голові (звичайно на тім'ї); лисий. Вдарили морози, та й цупкі ж були! Доставалося лисим та плішивим! (Кв.-Осн., II, 1956, 144).
2. Позбавлений в окремих місцях рослинності, місцями вигорілий, вимоклий і т. ін. Він відчув себе сіромахою, навіки прикутим до цієї плішивої латки землі, що з неї вузькі межі як би видавили всю вогкість (Панч, II, 1956, 432).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плішивий | плішива | плішиве | плішиві |
Родовий | плішивого | плішивої | плішивого | плішивих |
Давальний | плішивому | плішивій | плішивому | плішивим |
Знахідний | плішивий, плішивого | плішиву | плішиве | плішиві, плішивих |
Орудний | плішивим | плішивою | плішивим | плішивими |
Місцевий | на/у плішивому, плішивім | на/у плішивій | на/у плішивому, плішивім | на/у плішивих |