побабіти
ПОБАБІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Укритися зморшками (про тіло, шкіру). Поморщилась [у Софії] шия, побабіло обличчя (Гончар, Таврія, 1952, 145); Дощ промочив їх наскрізь.. Тіло, де воно оголялося, стало жовто-зеленим і побабіло (Сенч., Опов., 1959, 261); Ноги сині, пальці позлипались та аж побабіли неначе (Тесл., З книги життя, 1949, 72).
2. Стати бабою (див. баба 1 4); збабитися (часто з відтінком зневаги).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побабю | побабіємо |
2 особа | побабієш | побабєте |
3 особа | побабіє | побабють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побабів | побабіли |
Жіночий рід | побабіла | |
Середній рід | побабіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побабіймо | |
2 особа | побабій | побабійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побабівши |