побит
ПОБИТ, у, ч., розм. 1. Умови життя; побут. Діти на селі - поміч. Аби зіп'ялось на ноги - зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! У такому побиті бажали Іван з Мотрею своїх діток зростити-вигодувати (Мирний, І, 1949, 210).
2. Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь. Думка.. малювала йому інший побит життя (Мирний, І, 1949, 397); // у знач. присл., у сполуч. з прикм. або займ., побитом. Як, яким способом, засобом здійснюється що-небудь. Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (Котл., І, 1952, 286); Хто бачив її [Масю] на різдво та на великдень, якби подививсь тепер, то жодним побитом не пізнав би (Свидн., Люборацькі, 1955, 72); З Йоською Джон познайомився.. оригінальним побитом: він підійшов до нього, смикнув за бороду і сказав: - У, тварина (Рильський, Бабине літо, 1967, 103).
@З якого побиту? - чому?; з якої причини? [Ганна:] Та що з тобою сталося, Трохиме? З якого це побиту ти зволікаєшся і людей багатих відсуваєш від своєї дочки? (Кроп., V, 1959, 124); Яким побитом? - як потрапив (потрапила) сюди, як опинився (опинилася) тут? - Олександра, Сашка! - здивовано мовив Василь, розставляючи руки. - Яким побитом? (Мирний, IV, 1958, 126); - Се ви? - Я. - Чорне трясло бородою та великим брилем, трясло Кирилові руку. - Яким побитом? (Коцюб., II, 1955, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побит | побити |
Родовий | побиту | побитів |
Давальний | побитові, побиту | побитам |
Знахідний | побит | побити |
Орудний | побитом | побитами |
Місцевий | на/у побиті | на/у побитах |
Кличний | побите | побити |