поблажка
ПОБЛАЖКА, и, ж., розм. Занадто невимогливе, м'яке ставлення до кого-, чого-небудь; потурання, попуск. - Вітю, повернути йому хід назад чи ні? - Не повертай! Нехай не звикає і не надіється на поблажки. Шахи - це боротьба (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 151).
@ Давати (дати) поблажку - потурати кому-небудь. Він поставить перед ними питання руба, по-робітничому, і поблажки ледарям не дасть (Кучер, Прощай.., 1957, 315); Піти на поблажку - поступитися. Таке самовідчуття їм дуже до вподоби, і під його впливом вони поступово розчулюються і готові піти навіть на поблажку (Тют., Вир, 1964, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поблажка | поблажки |
Родовий | поблажки | поблажок |
Давальний | поблажці | поблажкам |
Знахідний | поблажку | поблажки |
Орудний | поблажкою | поблажками |
Місцевий | на/у поблажці | на/у поблажках |
Кличний | поблажко | поблажки |