побрести
ПОБРЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. побрів, брела, ло; наказ. сп. побреди; док. 1. Повільно піти. Молодиця устала, побрела шляхом за ліс і вернулася з невеличким клунком за плечима (Мирний, І, 1954, 167); Антів кінь постояв якусь хвилину біля натовпу, понюхав землю і побрів, кіщавий, немічний, серед в'ялих трав (Скл., Святослав, 1959, 22); Денис закинув рушницю на плече і.. побрів до підвід (Тют., Вир, 1964, 139); Він вийшов на тиху надвечірню вулицю й побрів по ній навмання (Дмит., Розлука, 1957, 262).
2. через що, чим. Піти вбрід, почати перебродити (річку, струмок, болото і т. ін.). Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку (Гр., II, 1963, 376); Марія побрела струмочком, хлюпаючи чобітьми по воді (Смолич, Ми разом.., 1950, 67); * Образно. Побрів [я] один через минуле, Через сімсот далеких літ (Мал., Звенигора, 1959, 158).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побреду | побредемо |
2 особа | побредеш | побредете |
3 особа | побреде | побредуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побрів | побрели |
Жіночий рід | побрела | |
Середній рід | побрело | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побредімо | |
2 особа | побреди | побредіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побрівши |