побіганки
ПОБІГАНКИ, нок, мн., розм. Те саме, що побігеньки. Побила мене лиха година та нещаслива з тими побіганками! (Мирний, І, 1949, 346).
@ На побіганках бути (служити і т. ін. ) - те саме, що На побігеньках бути (служити і т. ін. ) (див. побігеньки). [Кирило:] Спершу крамницю мив [Храпко] та на побіганках був, а далі грамоти вивчивсь, у приказчики [прикажчики] посунувсь (Мирний, V, 1955, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побіганки | |
Родовий | побіганок | |
Давальний | побіганкам | |
Знахідний | побіганки | |
Орудний | побіганками | |
Місцевий | на/у побіганках | |
Кличний | побіганки |