пов'ялий
ПОВ'ЯЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пов'янути. Розгортала [Федорка] шорстке листя огудини, пов'ялої од спеки, а огірки в пелену кидала... (Головко, І, 1957, 231).
2. у знач. прикм. Який втратив свіжість, соковитість; в'ялий. От вітер буйний повійнув, З дерев пов'яле листя здув (Рудан., Тв., 1956, 80).
3. у знач. прикм., перен. Який схуд, виснажився, втратив привабливість; змарнілий. Ота пишна красуня.. з погордливим усміхом на коралових устах, з буйними кучерями над мармуровим чолом і ся пов'яла, зжурена жінка - одна й та сама особа (Л. Укр., III, 1952, 591).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пов'ялий | пов'яла | пов'яле | пов'ялі |
Родовий | пов'ялого | пов'ялої | пов'ялого | пов'ялих |
Давальний | пов'ялому | пов'ялій | пов'ялому | пов'ялим |
Знахідний | пов'ялий, пов'ялого | пов'ялу | пов'яле | пов'ялі, пов'ялих |
Орудний | пов'ялим | пов'ялою | пов'ялим | пов'ялими |
Місцевий | на/у пов'ялому, пов'ялім | на/у пов'ялій | на/у пов'ялому, пов'ялім | на/у пов'ялих |