поваба
ПОВАБА, и, ж., рідко ПОВАБ, у, ч., розм. 1. Потяг, схильність до чого-небудь. Доля наукових ідей багато в чому залежить від повабів дослідника, від його почуттів, особистого досвіду (Наука.., 2, 1969, 40).
2. Спокуса. І повно повсюди.. поваб - Тут - злото, грезет, оксамити, Там - пишні саєти, волоський єдваб, Яскраві зірки-самоцвіти... (Стар., Поет. тв., 1958, 210); Князівська влада несла безліч турбот, але дарувала вона й безліч поваб, від яких несила була відмовитися (Загреб., Диво, 1968, 377); // перев. мн. Принади. Надія [на багатство] утікала з кождим днем, а з нею утікала і краса, молодість Дозі, слабніли [слабіли] її поваби... (Фр., VIII, 1952, 231).
3. Привабливість. Багатство мальовничого елементу [елемента] додає «Катерині» [поемі Т. Шевченка] незвичайного повабу (Фр., XVI, 1955, 280).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поваба | поваби |
Родовий | поваби | поваб |
Давальний | повабі | повабам |
Знахідний | повабу | поваби |
Орудний | повабою | повабами |
Місцевий | на/у повабі | на/у повабах |
Кличний | повабо | поваби |