повзун
ПОВЗУН, а, ч. 1. Той, хто повзає. Є звірі - чудові повзуни по деревах (Трубл., Мандр., 1938, 99).
2. техн. Деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по якій-небудь поверхні у прямолінійному напрямку. [Демид:] Хіба у нас плуг? Чорти батька зна що, а не плуг! Похряпаний, чепіги позв'язувані у десятьох місцях, повзун геть стерся (Кроп., III, 1959, 166); - Пішли, пішли, - підганяв Сидоренко [Івана], - он там маслянка, бери її і лізь нагору, щось тут повзуна трохи заїдало вчора (Собко, Звич. життя, 1957, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повзун | повзуни |
Родовий | повзуна | повзунів |
Давальний | повзунові, повзуну | повзунам |
Знахідний | повзун, повзуна | повзуни, повзунів |
Орудний | повзуном | повзунами |
Місцевий | на/у повзуні | на/у повзунах |
Кличний | повзуне | повзуни |