повибиваний
ПОВИБИВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повибивати. - А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! (Вишня, І, 1956, 379); // у знач. прикм. Під стріхою сумом чорніють повибивані вікна (Вас., І, 1959, 292); Винних немовби й не було, а приміщення волості стояло з повибиваними шибками (Шиян, Гроза.., 1956, 394).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повибиваний | повибивана | повибиване | повибивані |
Родовий | повибиваного | повибиваної | повибиваного | повибиваних |
Давальний | повибиваному | повибиваній | повибиваному | повибиваним |
Знахідний | повибиваний, повибиваного | повибивану | повибиване | повибивані, повибиваних |
Орудний | повибиваним | повибиваною | повибиваним | повибиваними |
Місцевий | на/у повибиваному, повибиванім | на/у повибиваній | на/у повибиваному, повибиванім | на/у повибиваних |