повтішати
ПОВТІШАТИ, аю, аєш, док., перех. Утішати якийсь час. Дома своє лихо, своє невимовне горе, а там батько-мати недужі. Вирве Горпина хвилину вільну - біжить довідатись. Побалакає-повтішає (Мирний, І, 1954, 230); Посумує [Настя] часом, що живе в самотині, повтішає себе думкою.. про панича, та й ніхто про те не знає (Вас., І, 1959, 220).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повтішаю | повтішаємо |
2 особа | повтішаєш | повтішаєте |
3 особа | повтішає | повтішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повтішав | повтішали |
Жіночий рід | повтішала | |
Середній рід | повтішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повтішаймо | |
2 особа | повтішай | повтішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повтішавши |