повчально
ПОВЧАЛЬНО. Присл. до повчальний. Він замкнув зовнішні двері,.. пропустив у сіни Шевченка, замкнув його з канцелярії і повчально додав крізь двері: - Ти тільки там палити не здумай... (Тулуб, В степу.., 1964, 25); Іван Іванович Горобець.., голос якого найчастіше звучав повчально і безапеляційно, йде поруч якось бочком, говорить солодко, заглядає питально у вічі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 322); Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [І. Франко] свою мову (Рильський, III, 1955, 276).