повчати
ПОВЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. 1. Вчити кого-небудь чогось, даючи поради, напучення, пояснюючи, показуючи; напучувати, наставляти. [Лукія:] Як діждеш синів, то повчай їх, щоб вони не були такими бузувірами, як їх.. батько! (Кроп., II, 1958, 156); Клим, повен життєвого досвіду, повчав сина, як треба жить (Горд., II, 1959, 268).
2. розм. Бити, караючи за яку-небудь провину. Досталося ж Галі! Параска, як огонь, кинулась на неї.. То не мати повчає своє дитя - то звірюка кинулася на чуже.. Не зоставила мати живого тіла на дочці (Мирний, IV, 1955, 72); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку (Тют., Вир, 1964, 323).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повчаю | повчаємо |
2 особа | повчаєш | повчаєте |
3 особа | повчає | повчають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повчатиму | повчатимемо |
2 особа | повчатимеш | повчатимете |
3 особа | повчатиме | повчатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повчав | повчали |
Жіночий рід | повчала | |
Середній рід | повчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повчаймо | |
2 особа | повчай | повчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | повчаючи | |
Минулий час | повчавши |