повір'я
ПОВІР'Я, я, с. Перекази, легенди, в основі яких лежать своєрідні народні уявлення про зв'язки між явищами навколишнього світу і долею людини. З якимось надзвичайним зацікавленням слухала завше Маруся усякі оті гуцульські оповідання, повір'я і приказки (Хотк., II, 1966, 35); За народним повір'ям ластівка несе людям спокій і щастя (Укр. літ., 9, 1957, 178); * У порівн. І тільки шурхотом шаршавим [шершавим] шелестів Колючий гай олив, Старий, безплідний, сивий, як повір'я (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повір'я | повір'я |
Родовий | повір'я | повір'їв |
Давальний | повір'ю | повір'ям |
Знахідний | повір'я | повір'я |
Орудний | повір'ям | повір'ями |
Місцевий | на/у повір'ї | на/у повір'ях |
Кличний | повір'я | повір'я |